Раніше мені подобалось моє життя - увага, визнання, досягнення... Неймовірно піднімало самооцінку те, що можна було жалітись на те, що мене впізнавали на вулиці. Але от влаштовувало лише це. Різні нев... Показать полностью▼

Раніше мені подобалось моє життя - увага, визнання, досягнення... Неймовірно піднімало самооцінку те, що можна було жалітись на те, що мене впізнавали на вулиці. Але от влаштовувало лише це. Різні невдачі та сумні історії боляче ранили молоду душу. Недовгі інтрижки закоплювали з головою, але нічим хорошим це не закінчувалось. Було багато що... погане. Якісь образи (коли наступали на живе), скандали, інтриги і т.п. А з часом і я стала такою. Я, так само як і мені раніше, могла обманювати, зраджувати... Я цим зовсім не горджусь, але мені подобалось знати, що на мене 'запали'... І все! Некст, пліз! Інколи загравалась, інколи мучило сумління. Інколи навіть здавалось, що ось моя доля, але... здавалось.
Це було раніше. Зараз же дійсно коло мене моя доля, і я поводжусь виключно ідеально (хороше відчуття, коли можеш спокійно дивитись в очі, без найменших мук совісті), але ж, блядь, ця реальність! Ця йобана реальність, котра через гроші і дибільні людські правила, заяложені стереотипи, руйнує все. Ця сука-реальність! Я бачу як вона по-трохи з'їдає початкову ніжність, романтику... Як пісок крізь пальці. Але ж, сука, я кохаю! І не менше, бо все підзаїбало, а може й більше, бо це МОЄ. Це моя людинка. І я буду злобним генієм, котрий ненавидить увесь світ, якщо це виявиться черговою найобкую. Не емо, не соплі, не зверніть на мене увагу, але не буде мені тоді життя...Скрыть▲

Напевно варто почати з того, хто я і що тут роблю. Я - цілком сформована повнолітня особистість, котра є досить злою і закритою. Але життя бере своє... Виникла гостра потреба поділитись зі Світом своє... Показать полностью▼

Напевно варто почати з того, хто я і що тут роблю.
Я - цілком сформована повнолітня особистість, котра є досить злою і закритою. Але життя бере своє... Виникла гостра потреба поділитись зі Світом своєю ніжною душею, котра так і рветься назовні. Говорити ж людям котрі мене знають чи писати в соцмережах з певною к-стю друзів - показуха. Тому я тут. З моб.тел. І це перший сайт схожого типу, де вдалось нарешті зареєструватись. Якщо ж тобі, читачу, потраплять мої пости, знай - я не бажаю ні знайомитись, ні отримувати порад, не треба мене ні жаліти, ні радіти зі мною. Я все ще замкнута коробка, котрій все індеферентно.Скрыть▲